Цвіте вишня...
П'янить ароматом невинні світанки,
Прозору росу жадно листям впиває.
Пелюстки у вальс позривались, мов бранки:
Чекали свій час - темна ніч не пускає.
Кружляють, сміються, радіють і плачуть -
Короткий їм вік й найпрекрасніша доля.
Їх ненька- весна породила, це значить -
В тендітних прожилках світ сонця і воля.
Злітають у небо, а, може, й до раю!
Їм ангели крила свої позичають.
А потім, як птахи, збираються в зграю
І вільним падінням до вишні вертають.
Підхоплять вітри, поведуть в хороводи -
Сміється земля: що за віхола біла?
Немає на світі такої більш вроди,
Як цвіт, що рука обірвать не посміла.
Любов'ю зігріті розкриються в пору.
Такі будуть легкі - не віриться оку!
Як істинні прими, злітають угору,
І йдуть на поклон до наступного року.
Наталія Петренко
22.04.2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983071
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.05.2023
автор: Наталія Волинська