Підошва потонула в морі цноти
безкрайо-білосніжного рядна,
що вкрило монолітів сірі соти,
спустошених від поділів ядра.
Пейзаж сичав: "Нікому тут не раді!"
застромленими у холодне тло
недопалками ядерних снарядів,
що рвали колись неба полотно.
Навколо тиша з присмаком металу
ганяла по руїнах ультразвук
і кров із вен, неначе воду талу,
у горло страху лляла прямо з рук.
І ліз у ніздрі попід контур маски
солодкий запах окису й гниття
із домішками свіжості Аляски -
німий пророк відсутності життя.
Та, попри цей пейзаж, не затухає
жевріючий в душі його вогонь,
бо в серці Є вже ТА, яка КОХАЄ (!)
й теплом зігріє лагідних долонь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982979
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.05.2023
автор: К0ВАЛЬ