Рушить тихо весна на світанні,
Шлейф лишаючи з квітів і трав.
У зажурі хвилини останні
Неквапливо вітрець розігнав.
Травень з щемом відходить за обрій,
Літу стежку до ніг проклада.
Весна поруч у свиточці мокрій
У обійми його припада.
Ми зустрінемо літо духмяне,
Без всіляких гіркотних думок.
Тільки небо зітхне полум'яне,
Одягнувши зірчастий вінок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982871
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.05.2023
автор: Незламна