Ти пахнеш кавою і димом,
Кидаєш поклик всім системам,
В твоїх віршах солодкі рими
Вплелися в найгіркіші теми.
Твої думки транслюють очі,
Хоч як ти силишся мовчати;
Здаєшся сильним, та щоночі
Від смутку хочеться кричати.
Про тебе кажуть, що холодний,
Від світу, ніби-то, закритий.
А ти жалкуєш, що не модно
Тепер по-справжньому любити.
Про тебе знають тільки ролі,
Які ти звик щороку грати.
Ніхто не відав скільки болю
Приносили щоразу втрати.
Твої вірші - то ніби сповідь,
Вони потонуть в сталій тиші.
Із димом цигарок виходить
Усе, що сховано найглибше.
10.05.2023
©Валерія Кропівна
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982824
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.05.2023
автор: Валерія Кропівна