Ти в квітах барвистих,
моя берегине,
накину на плечі
і серцем полину
в правічність,
до предків,
до наших святинь –
звідки нащадкам
заповіт був один:
до скону, до віку
шанувать невмируще,
оте, що є наше,
нетлінне і суще,
оте, що прабабці
носили у свято,
й сьогодні для нас
ти важиш багато,
хустино вкраїнська,
святине моя!
Тебе як одягне,
мов квітка сія,
дівчИна, чи жінка,
чи бабця старенька,
ти мила для серця,
хустино рідненька!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982810
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.05.2023
автор: М_А_Л_Ь_В_А