Молиться душа

Стоїть  Чернігів,  змучений  війною,
В  обіймах  ніжних  світла  і  тепла,
Повінчаний  із  тихою  Десною,
Що  свідком  чорних  днів  його  була.
Тоді  впились  вона  і  місто  болем,
Здалося,  що  загинула  краса.
Сьогодні  тут  розкішне  зелен-море,
А  понад  ним  –  правічні  небеса.
Нарциси,  гіацинти  і  тюльпани
Геть  погляд  заворожують  усім.
Весняноцвітом  гілля  облипає,
Тож  молиться  душа  земній  красі.
                                                                   24.04.2023.
Ганна  Верес  Демиденко

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982735
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.05.2023
автор: Ганна Верес