Сподівалась Україна на життя заможне –
Діточками зарясніла. Час був не тривожний.
Москва ж війну запалила – виїда дим очі,
Журба душі застелила. Втекли тихі ночі.
Шлють ракети в міста й села. Накривають «гради».
Життя людей невеселе.. Орда дітей краде.
Отаке на Україну звалилося горе,
Хрести – всюди і руїни. Сліз вдовиних – море.
У сивину зодяглися материнські коси,
Адже мрії не збулися… Дітей війна косить.
Все ж не викосять поганці – маємо підмогу.
Зійде сонце миру вранці – Сонце Перемоги!
1.05.2023.
Ганна Верес Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982587
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.05.2023
автор: Ганна Верес