Звила' гніздо мала пташина
Під мирним небом на калині.
Майстерно галузки' сплітала,
Трудилася й біди не знала.
В турботах прокидалась зранку,
Пісні співала на світанку.
Радіючи, несла яєчка,
Щоб вивести діток в гніздечку.
Ось так, як горлиця, Вкраїна
Дочо'к й синів своїх ростила.
Як смерч, рашисти налетіли, -
Все сплюндрували, потрощили...
Вщент знищили цілі містечка,
Безвинних діток...мертві личка...
Бо народилися, щоб жити,
Щоб рід примножить на цім світі.
Ті сльози, що течуть з журбою.
Ту кров, що пролилась рікою, -
Повік нікому не забути!
Те горе і біди не змити.
Зруйновані людські гніздечка,
Розтоптане життя... Сердечко
Вкраїни-горлиці у ранах -
За що? Бо в оборону стала?
Що вистояла, не упала,
Синів і дочок згуртувала?
Таких Героїв - світ не бачив,
Непереможний рід козачий!
Знову співатиме пташина
І пісня Слави нехай лине...
Нескорена повік держава
Героям, Україні Слава!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982456
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.05.2023
автор: Галина Лябук