Я не слабка, я просто надто сильна,
Та навіть в сильних є своя межа.
Коли на плечах біль стає камінням,
Й ламає спину надважкий тягар.
І вже б забути, просто залишити
Тягар-каміння і себе саму .
Впасти, обірватись, полетіти
Вниз до підніжжя, десь у пустоту.
Та я стою, бо Хтось мене тримає,
І підіймаю очі до небес.
Господь, я знаю, Ти допомагаєш,
Ти понесеш мій непосильний хрест.
Коли каміння болю і образи,
Тягне донизу, ноги підкосив,
Ісус, я знаю, Ти мене щоразу
Трима за руку і Духом даєш сил.
І скільки б не судилось ще нести
Цей хрест угору, я не зупинюся.
Бо знаю, поруч завжди крокуєш Ти,
З Тобою не впаду, коли спіткнуся.
03.05.23.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982449
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.05.2023
автор: Анна Герасимчук