Старий бузок замріявся під тином:
Краса на фоні зношеності літ.
Бабуся – намовля мені малій:
«Той аромат найкращий на землі,
Шануй бузковий край, люби, дитино…»
У бабці – копійчана хустка з ситцю,
Моторні руки, вправні, золоті.
Скрипить колодязь. Йде пора цвітінь.
Сьогодні – і бузки рясні не ті…
Немає і бабуні-трудівниці.
Бузковий спомин буде ворушити
Нектар, який ніколи не стихав:
Від «Цоб!Цабе!» сільського пастуха,
І крейдяної вбіленості хат,
Бо тільки кущ лишився… довгожитель…
/Надихнула світлина фотографа Вячеслава Мищенка/
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982338
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.05.2023
автор: Білоозерянська Чайка