Моя люба мамо, тебе знов згадаю,
Тож думки шаленні, мене звуть до раю,
Де в платтях весільних чаруючі, пишні,
Уздовж меж рядочком підростали вишні.
Із цвітінням буйним і я підростала,
У ті дні, неспокійні, з болем згадала,
Вітер б’є по скроням, легкий трепіт гілки,
Наче бачу все це, ніжний дотик бджілки.
Нині сум, тривога, плаче світ й цвіт ніжний,
По дорозі стелить килим білосніжний,
Та раптово попіл припада повсюди,
Призиває душа - зупиніться люди!
Чи недолюди, чому принесли біду?
Ви навіщо прокляті почали війну?
Розбомбили хату, пелюсточки - сльози,
Рвані вітром, утриматися не в змозі.
Люба мамо, так крає серденько спомин,
Мої мрій, надії, не ласка промінь,
Не знайду стежини до рідної хати,
Ти мене,рідна, не вийдеш зустрічати.
Яснить небо, уже давненько світає,
Молода пташечка сонце прославляє,
Під спів мрію - нехай всюди мир і любов,
Щоб героїв - воїнів не лилась кров!
Ворогів видворим, з нашої землі,
Звідусіль почуть, співатимуть солов’ї,
Прийде час, вірю, нас почує Всевишній,
Як й раніше, повсюди зацвітуть вишні!
Моя мамо, частенько тебе згадаю,
Хоч давно ми в розлуці та відчуваю,
Перемоги діждусь, віднайду стежину,
Пригорнусь до вишні, зустріну родину.
05.05.2023р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982242
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.05.2023
автор: Ніна Незламна