(вірш без розміру)
Скрипалька осінь вчить нас слухати
І після молока на воду дмухати,
Бо в́́есни є зрадливі й нестійкі,
А зими з літом - неповороткі.
Скрипалька осінь зажадала смутку,
Тому в ній ноти лиш мінорні...
І душу мою, ти безжально, як того ст́ану...
Музичний ключик, ввів у оману...
Не грай тужливо, осінь золота...
І рисками дощу не кресли в серці радо...
Я буду знати, що я вже не та...
І слухать інетремеццо, бо не встигла я - інтраду...
Скрипалька осінь - вчителька моя...
Куди поділись ті пекучі почуття?...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=98214
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 17.10.2008
автор: Оксана Чадаєва