Втішавсь горобчик (дит)

Сонячне  сяйво,  з  ранком  лилось  до  землі,
Тішивсь  горобчик,-    Чари,  так  добре  мені,
На  підвіконні,  уміло  миє  крильця,
 Всім  зрозуміло,  треба  ж  гарненько  вмиться.

 Щоб  день  зустріти,  он  миле  сонце  встало,
Краса  довкола,  проміння  застрибало,
 Точно,  як  я!  Й  до  всіх  доволі  привітне,
Мабуть  любується,  в  саду  нарцис  квітне.

Уже  й  вербичка  пушком  причепурилась,
Весна  усміхнена,  ледь  позолотила,
Злегка  іскриться  й  срібна  роса  по  полю,
Ну,  от  і  я  -  уже  вмився,  тож  дозволю.

Сказати  вам,  дітлашки  -  Доброго  ранку!  
Ген  –  ген    долина,  вбралась  у  вишиванку,
Вже  мати  -  й  -мачуха  манить  кольорами,
Весни    подарки,  утішмося  й  ми    з  вами.

Скік-  скік  горобчик,-  Цвінь-цвінь,  -  звучить  довкола,
Вже  поряд  друзі,  юрбою  роблять  кола,
 До  річки  й  лугу  скликають  політати,
Щоб  новий  день    веселіше  зустрічати!

Тож  не  баріться,  дітки  гайда  з  хати,
Давайте  разом  весноньку  вітати!

                                                           23.04.2023р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982049
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.05.2023
автор: Ніна Незламна