Збирає пінку відьма з плеса ночі.
Портал живих пронизують жахи.
Поживу обирає потороча
Гадюк в траву кидає за шляхи
Йдуть ними в ранок люди-манекени.
Схопився простір щебетом з нічого.
На силуети кришиться пітьма.
Під одяг потойбіччя ллє вологу.
Завісу театрально підійма
Буття по третьому гудку сирени.
Порожнє тіло просить кварту світла.
З гарантій виживання лиш ланцюг.
Себе в собі відкопувати пізно.
Злітає час на друзів, подруг, слуг…
Себе згубив в величності блаженній.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982043
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.05.2023
автор: Пісаренчиха