Благаю, пам’ять, забувай вже.
Благаю, серце, відпусти!
Я більш не можу так-от жити.
Будь ласка, Боже, поможи!
Чому так хочеться обняти?
Чому так хочеться прийти?
Торкнутись губ й не відпускати,
Собі забрати назавжди!?
Тебе ненавиджу, ти чуєш!?
Це так моя душа кричить.
Тебе не бачити б ніколи
І відчуття оце розбить.
Ненавиджу кохане тіло,
Ті очі, губи й ніжні руки.
Ім’я ненавиджу, бо плаче
Струна тоненька від розлуки.
Здається ніби час не плинув,
Здається все було і є.
І знову підійду тихенько
І ніжно обійму тебе.
Я знову жити не навчилась,
Бо ти мене не відпускаєш.
За ниточку, що прив’язав,
Ще й досі ти мене тримаєш.
Пусти, прошу тебе, віддай
Мені назад те бідне серце.
В твоїх руках байдужих й ніжних
Воно уже заледве б’ється.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=98203
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 17.10.2008
автор: MeriAnne