[youtube]https://youtu.be/ScfRJJAxEZQ[/youtube]
[quote]Вас, звісно, це здивує, але в місті жили лише чорні птахи, які живилися недоїдками цих істот.
Ніякої користі від цих птахів не було, вони навіть не співали. Із всіх тварин, яких я тут помітив,
окрім білого вовка, були лише Сіролази – маленькі, слизькі та бридкі змії-глисти, які з’явилися
одразу після дощу.
Зовсім не зауважуючи білого красеня, селяни продовжували працювати в полі.
Звісно, в нашому світі ніхто б в такий час не обробляв землю, але тут все не так. Споглядаючи,
як білий вовк тікав від нас все далі в безкраї поля, я враз усвідомив, що він єдиний, хто відчув
нашу присутність.[/quote]
Ми, Я, Ти і Я
В кожного свої проблеми.
Питання: де МИ?
Минають години,
По колу Земля
Не крутиться – вмерла, забуто ім’Я.
Колись було: небо, зелена трава.
Тепер тільки попіл.
Чорніють слова.
Один раз живемо і сіємо зло –
Збиратимуть діти, усе ж так було...
Кидай і ТИ зерна в пісок і чекай,
Бо вже проростає гнилий урожай
До чорного сонця, до темного дня.
Помолишся Богу
І вмреш
Як і Я.
© Богдан Кухта
[youtube]https://youtu.be/KITW1he2vGQ[/youtube]
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982007
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.05.2023
автор: Kukhta Bohdan