Якось зі мною стався Ти
Сказав одразу правду, що підеш,
Як тільки я стану сильною.
Приніс з собою вату і бинти,
Всі необхідні мазі від пожеж
Емоцій,
Запевнив, що вже скоро стану вільною.
Прийшов нізвідки, мудрий і худий,
Топив метал і лив із нього слово
Для душ прозорих, молодих, слабких.
І часом був суворий буревій,
А ти казав мені "Виходь надвір"
В розмові.
Не побоялась, вийшла і він враз затих.
До твоїх рук горнулась ніжно глина,
Сказав, що в полум'ї сховалося тепло
"Та нащо влізла вся, скажи на милість?"
Ти сам собі і батько, і родина,
І все, що потім буде, що було...
Пішов...
Про тебе ж бо вітрило, не осілість.
Авторська начитка https://youtu.be/rb5JzBHTbP4
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981983
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.05.2023
автор: Kлер Клер