розмита світлина ночі
на поверхні води
бо вітерець пестить гладінь
і та цнотливо тремтить
але не сахається
ніч бере співучасть у тиші
сплять бабки з очима прибульців
нагасавшись в квача
на плавучих ліліях
проти місячного світла
проступають мов на банкнотах
водяні знаки
верба на своїх плечах
виносить до води втому
наче пораненого побратима
під розколини молодої кори
закрадається терпіння
спрагле гілляччя
до води хилиться
вискрипує застережно:
не пий вербо зі ставочку
івою станеш
кудли нечесаних прутиків звисають
заплітаються вітром у дреди
завмирають на півпальця над плесом
терплять
18.08.20
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981977
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.05.2023
автор: Тарас Яресько