вартова мураха
розгойдується на найвищій травинці
виглядає непроханих гостей
ранкове повітря прогрівається хутко
мов долоні долучені до обіймів
вітерець бере у заручники
місцевих метеликів —
горлянки квіток ризикують
захлинутися власним нектаром
сонце на небі вивішене
ніби прапор на передовій
встрягає костурами проміння
у кратери палих ягід малини
тіням від дерев незатишно
соваються ворушаться міняють форму
наче ніяк не можуть вмоститися
в колискове ложе світла
є кому помолитися є кого оплакати
стікає деревинний сік
з невидимого ока на зморшкуватій корі
вартова мураха
розгойдується на найвищій травинці
з висоти мурашиного огляду не розгледіти тих
кому сколені жіночі руки день і ніч сплітають
обладунки зі стебел троянд
11.07.21
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981871
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.05.2023
автор: Тарас Яресько