Так бавились боги:
Закинули між люди.
Юрба гріхом вінчала свої дні.
Розмиті береги
До хляпавки абсурду.
Муляка наростала з глибини.
Застілля п’яний дим
Збивався у злягання.
Похміллям йшли аборти і плітки.
Була у кодлі тім
Між грішників – остання:
Гординя, осуд виїли кишки.
Ой матінко моя,
Цілющі настанови
Про вірність, благородство і любов
Взяла сира земля,
А я тону в розмовах
Про щастя блуду, легкість битія.
Не знаю як втекла
З чужого омороку,
Як встояла, не зрадила себе.
Самотність для орла.
Світ ниже зрячім оком.
Гній не для нього лине до небес.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981834
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.05.2023
автор: Пісаренчиха