Незрозуміло те, чому сумує отак серце,
Але приходить ніч, плететься сум із спогадів.
Чому тривожать, адже в них немає сенсу?
Тримає чіпко щось незримим поглядом.
Заполонили серце із минулого картини.
Немає в них яскравості, але чомусь вони
Все випливають… Їх подробиці навіть і нині
Такі чіткі, немов учора сталися події ті.
Незрозуміло те, чому вчорашній день
Ступає, мов по сліду, змушуючи тим тебе
Постійно озиратись?… Хто ж позаду йде?
Нема нікого, але спогади все ж хтось несе.
Думки шукають теплі дні в роках минулих.
Напевно, то душа у тому має необхідність.
Зігрітись хочеться їй, загубитись та забути,
Що сьогодення виявляє їй свою немилість.
Чому сумує серце, спогади скликаючи?
Вчорашній день не відступає, йде впритул.
Пустеча у душі живе сьогодні, та поза֜очі
Радіє, що думки - в обкладинках із чорних палітур…
Не маючи теперішнього, житимеш в минулому.
Наче роман, писатимеш рядками спогади.
Хай доля посилає дні яскраві у майбутньому,
Прийде насичене життя з рішучим поглядом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981793
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.04.2023
автор: ЭленБрус