Паб на куті перетину двох паралельностей
Останнє слово жіночого роду, й не дивно –
Я не відчуваю себе чоловіком, всі ці мужлани
З якими мені доводиться спілкуватися у кадастрі
Постійного говорять, що секс доступний як вода
Де вона? Якщо проституція досі нелегальна
Гадаю, це лиш нас очікує з суспільною свідомістю
Всі залежні від злиття, для чоловіків – це просто акт
Для жінок – щось сакральне, вплутуючи почуття
До такого примітивного заняття – вони все ускладнюють
Я потім дивуються як їх так змії обманюють і кидають
Вдихнув нікотинову дудку – зайшов до пабу
Ще одне побачення, - Щось будете замовляти?
Ромашковий чай, - Хвилинку.
Сиджу спиною до входу, не
Хочу бачити як вона заходить
Прийшла, не спізнившись ні на хвилинку
Пунктуальна, худенька й невисока
Біла сукня, чорна кофтина, мила шатенка
Сказала, - Привіт, - Вітаю, сідай
Помовчали, позиркали одне на одного
Вона розпочала, - Ти військовий?
Ні, мене відкинули. Чому запитуєш?
В тебе холодний погляд, лице сурове
Чому «відкинули»? – Відповідь інтимна
Вона насупилась, а я ще нікому не говорив
Про.. – Я знаю про що ти думаєш, ні
У мене там все в порядку, просто мозолина
Зніяковіння і відразу – ось, що я побачив
Хочу курити, а тут не можна серед дня
Коли це просто ресторан, немає чого тягнути
Ти незаймана? Вона очікувала цього запитання
Відповіла, - Ні.. Невже це важливо? - Так
Для мене – так. Я не хочу, щоб мій перший раз..
Був з чужою реалізацією мого бажання
Вона мені не вірить, ніхто не вірить, у те, що
У привабливого хлопця досі ще нікого не було
І не буде, дівчата знайдуть виправдання
Своїй пасивності у гендерних стереотипах
Мені немає чого вже поспішати
За ці десятки побачень я опанував холоднокровність -
Це страшна сила, зневага без зовнішніх проявів
Мати-одиначка нічого не навчить сина
Ідеалізації дівчиськ? Можливо
Уявлення ідеального партнера у котрих
Прямо-пропорційне кількістю актів з різними..
Від настирливого й «юморного»
До чутливого й розумного.. Мати
Вона в пеклі, я приходжу до неї кожної ночі
І регочу над її вихованням «хорошого хлопчика»
Котре стало чистою зневагою до жінок
Вона не зрозуміла в якому світі жила
Вона просто очікувала на піднесення їй плода
Цей соціальний спектакль пасивних яйцеклітин
Вимагає від мене брати на себе роль змія-спокусника
Мені тридцять, я чекав, що мене ще зведуть обставини
З кимсь, чекав на ініціативу від статистичного винятку
І де я зараз? Мушу доїдати, бо прийшов останнім
Які ви прокляті, і я з вами за таку волю
Мушу доїдати надкушені скибки буття
Заражені ментальною інфекцією скористання
Ви віддаєте найцінніше, що у вас є – невинність
Уродам, котрі хизуються зібраними ними наче колодою
Де всі ваші колишні? Ті ментальні виблядки
Хороші хлопці не роблять першого кроку
Всі дівчата – лагідні, хлопці – монструозні
Докажи свою чутливість, прокляті стереотипи
Давай-давай, невже тобі не достатньо
Моїх ініціатив у зирканні.. – Мені шкода..
Що? Я втратив контроль над очима, тепер
Вони просять позбавити від усього цього
Я й забув, поринув у ненависть, бо перед
Мною – чужа, піднявся.. На околиці - війна
Чомусь позатикалися усі феміністки
«Ми за права жінки на рівні з чоловіком!»
Напевно тільки зараз зрозумівши, що об'єктивація
Котра на них розповсюджується – є й привілеєм
Безпричинні прояви уваги, тільки за один факт
Твого існування, боги, це ж прекрасно!
Опустив голову - побачив пригніченість
Дістав соску, чому мені так їх усіх жаль
Пофігу, затягуюся, випустив убік
Лимонний пиріг, став манекеном
Принесли чай, не пройшло й хвилин п’ять
Мені шкода, «- Ні, тобі не шкода зовсім»
Вона усміхнулася, - А я знаю, що це за цитата
Це - «Light in the Cave»
Я знаю, що вона знає
Просто, у її профілі
Та пісня стоїть гімном
Йти, як завжди, не озираючись
Ти йдеш? Напишеш мені,
якщо суб’єкт реалізації твого бажання
Насправді не буде вартий витраченого на нього часу?
Присів, ось вона - обжерливість
Без наповнення шлунку, але з нудотою, - Завжди втікаєш?
Завжди знаходиш причину? Розкажи про думки і відтінки,
Які зібрав та все ще нікому не показав
Як зробив усіх нас навколо дурнями
Як тобі шкода, так шкода
Ні, тобі не шкода зовсім
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=45VJ3vpkNN0[/youtube]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981695
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.04.2023
автор: Enol