Життя – найбільший дар,
Що маємо всі ми.
Так чом же безліч чвар
У нас поміж людьми
З’являються у тім
Житті на світі цім,
На світі, що – наш дім,
Бо живемо всі в нім?
Невже ми всі збагнуть
Не можемо ніяк
Життя і світу суть,
І жити в ньому як
Повинні ми, аби
Щасливим кожен з нас
Був завжди в нім? Якби
Настав той світлий час
Все ж дійсно, а не лиш
У мріях та думках
Чи то, коли ним сниш
В нічних солодких снах.
Не марно я живу,
Бо знаю – статись це
Насправді, наяву,
Нехай як у лице
Не било б лихо те
Проклятеє мене,
Як серце золоте
Бажає, то мине
Воно у тую ж мить.
Лише спиняти хід,
Аби щасливо жить,
Мені повік не слід,
А сил всіх докладать
Потрібно повсякчас,
Старанно працювать
Повинен кожен з нас.
Євген Ковальчук, 07. 06. 2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981470
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.04.2023
автор: Євген Ковальчук