Час не втамує біль
Насправді це все омана
Для загоєння думок
Щоб закрити сердце на замок
Не скажу,щось розумне із книжок
І не покажу вірних я стежок
Кожен обирає по власному передчутті
І порпається у своєму душевному смітті
Час лиш зможе відволікти
Та вже душу нам не спасти
Сіре небо і сильний вітер
Постійно в голові купа літер
Вічні думки та сподівання
Не змінить наші страждання
Хочеться сонце та спокій
Десь там нам горі високій
Кохання до кінця
Але не такого хотіла я життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981441
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.04.2023
автор: Ліна Бо