В рудому лісі – непрохані гості,
Непрохані гості – в моїй Україні!
Непрохані стелять самі собі постіль,
Де привиди ходять і чорні тіні.
Непрохані світяться – Божа покара.
А світу здається, що це – наш клопіт.
Тут з лихом знайома всіляка хмара,
Тут душі згорають на дим і на попіл.
Тут пам’ять блукає невідспівана,
В рудому лісі поховане щастя.
Тут нота життя – на пів ноті обірвана
Без сповіді та причастя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981296
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.04.2023
автор: Шостацька Людмила