Хочем дочку заміж видать. Вже спати не можем.
З чоловіком кілька літ про це сі тривожним.
Слава Богу, вже дитині повних тридцять років...
Отака біда в родині! Втратили ми спокій.
Все ж для неї! Захотіла зробить тюнінг повний.
-Доню, я на все вже згодна. Й батько кивнув: добре!
А позаочі бурмоче:" Бісова дитина!
Краще б я був тої ночі зробив собі сина!
Маєм гроші, що збирали на її весілля...
- На той тюнінг мо хто клюне?- каже мій з похмілля.
І до себе пригорнув: "Все, стара, не схлипуй.
А у голос вже ридай.Поглянь на тарифи!
Прейскурант мені дала наша люба дочка...
Продать хату? Взять кредити? Чи може розстрочка?
Поміг банк - взяли кредит. Те ярмо до віку.
Все для того, щоби доня мала чоловіка!
Все пройшло як книжка пише: бразильські сідниці,
Наче в тої Кардаш'ян фігура і циці!
Губи - як у качки клювик, як в Джексона носик...
Ще й по акції купили довгі штучні коси!
Чорних вій - цілу коробку, наче з моїх мештів.
Мила пані нігтів дала на останню решту.
Діамант маленький вставив технік їй у зуба.
- Все, лишень іди з дому, наша доню люба!
Може маєте хлопчину, що пора женити?
Ми вам, з дідом, всі розходи ладні оплатити!
Валентина Дацко/ Урода 24/04/2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981245
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.04.2023
автор: Гонорова пані