Заливає весною світ …
У цвітінні тихому
Ти ще вспієш вписати в вірш,
стамувавши дихання,
Зелень міста, що майже спить,
спокоєм вколихане,
В цій весні.. (чи мине ще мить -
і накриє криками..?)
Ну, а поки - удень блакить
з золотими барвами,
Нанівець ранок зводить ніч -
без судом і спалахів..
Тайна думка десь защемить,
що для щастя - мало так
Треба нам.. І весна - наскрізь..
А війна - лиш марево.
Здасться - трішки - і потече
із небес картинами
Рідна вічність, коли іще
були дні невинними..
І повітря просіє скрізь
павутинням цінностей
Тих часів, що колись клялись
бути завжди мирними..
І у хвилях духмяних знов -
блики, тіні, пікселі ,
Заповітний, весняний зов,
запах, ще не вистиглий,
Ти ловитимеш .. Хоч той рай
вже давно немислимий -
Бо війна розтрощила вкрай
самі теплі істини..
Та допоки весніє квіт -
і земля яскравіє,
Маєш час на свій білий світ .
Пошепки прослав його..
Маєш світло..У ніч часів - знов зоря ясна.
Освятися у цій весні.. Вона є! Весна!
.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981058
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.04.2023
автор: Irкina