Нежданна війна нас навік поріднила
Не знаю імен та ви близькі мені.
Турбуюсь за всіх, а не лише за сина,
Тримайтеся, любі, ви там не одні.
Із вами я мерзну в донецьких посадках,
Я - очі в нічний час і зброї приціл.
Думками додому прокладена кладка
Коли починається новий обстріл.
Я - шолом військовий, я - броник і берці,
Я - пластир мозольний на стертих ногах.
Ваш страх забираю, загоюю серце,
Я - щира молитва на спраглих вустах.
Частинка родини, опора із тилу,
Бо воду і хліб ділить з вами мій син.
Герої війни, бо ви саме та сила,
Що прапор нескори здіймає з руїн.
Чекаю, коли Перемога настане
Приїдете в гості, усіх обійму.
Бо знаєте, в вас є іще одна мама,
Що ділить щоденно в окопах війну.
Червень 2022 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980760
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.04.2023
автор: Олеся Лісова