Досвіток. Чомусь пташкам не спиться.
Ріжуть тишу шини по асфальту.
Пластиліном теплим волі криця.
Сон і кава стелить аромати.
Ранок випускає в ритмі день.
Камінь дівсь. Пульсує в венах, б’ється
Радість. Білим рястом порожнеча.
Так Великдень висповідав серце.
Чистота, відкритість, чи доречно?
Демонам спокуса і мішень.
Стежка-шлях тече по смутку-болю.
Не пройти, не забруднивши ризи.
Стрічний пригощає щедро горем.
Ближній тягне у полонку кризи.
Погляд від мети не відведи.
Кожен має власну світанкову
Зірку, лиш вона – його величчя.
Зрікся на пилюку, рве підкови.
Не зважай. Обрав своє узбіччя.
Не врятуєш бога від біди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980448
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.04.2023
автор: Пісаренчиха