Вже сонце сідає над обрієм синім,
Туманом далекі покрились ліси,
І вечір такий не повторно - єдиний,
Гамує бурхливого дня голоси.
Ще сонячний промінь по небу блукає,
Неначе остання надія в житті.
Він ніби підтримки для себе шукає
І хоче вхопитись за щось в висоті.
Та вечір іде невблаганно і швидко,
Заповнює гори ліси і поля.
Панує він доки знов сонечко зійде,
І знову зникає у променях дня.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980442
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.04.2023
автор: Nadija Moloda