Вовк вирішує сам: коли йти чи зостатись.
Вовк не спить і не їсть біля ніг.
Вовк вирішує сам: кохати чи просто кохатись.
Вовк не вірить в ярмо та батіг.
Вовк іде з надто кволих обіймів,
З криків, сліз і пустої брехні,
З невідвертих і награних фільмів,
Із імен, не своїх, уві сні...
Вовк не вірить словам - вірить в мрії,
Дотик, стони, цілунки, любов...
Вовк пускає краплини надії
У твою давно порчену кров...
Лиш бери їх: напийся, розквітни...
Та не зраджуй, не йди, не мовчи.
Рідне іноді мертве, не рідне,
Інородне, кричи не кричи...
Вовк вирішує сам: коли йти чи зостатись,
Потерпіти, змиритись, простити.
Вовк вирішує сам: помирати, триматись,
Жити далі, тікати чи вбити...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980405
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.04.2023
автор: Аарон Краст