Я, мамо, не приїду на Великдень,
Пробач за біль, що доля принесла.
Бо десь лежу далеко в домовині,
Слізьми моїми плаче в нас весна.
Я не скуштую маминої паски,
В рідні обійми більше не пірну...
Не плачте, мамо, що сумні в вас ранки,
І я пішов на кляту цю війну...
Хто ж знав із нас, що ворог навіжений,
Безжально рватиме всіх на шматки...
І ранок мій останній був квітневий,
Я вас любив, мої святі батьки.
Зігріюсь я вечірньою зорею.
Якби ж ви знали, як мені болить...
Пробачте, що не зрушив підлу скелю,
І вам у пеклі далі цьому жить.
Прошу, матусю, не губи печалю.
Чорніше ночі стали твої дні...
На небі перемогу я чекаю.
Молюся Богу й дякую тобі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980393
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.04.2023
автор: Незламна