Відсікаючи голову українському воїну,
відсікаєте ви назавжди голови Достоєвському, Пушкіну,
котяться ті, мов кочани, вздовж по Пітерській,
лунають із них високі слова,
перетворюючись на трансляцію кумкання чи цвірінькання...
Відтинаєте ви від культури людської
голови Тарковського, Глінки, Собінова, Шостаковича,
Шаляпіна й українця Козловського -
багатьох українців інших, які ні в чому не винні...
відтинаєте їх з відмашкою пітекантропа,
відрубаєте дружбу (яка все ж була), родинні зв’язки,
страчуєте з тим хлопцем - свої ж - непересічні таланти,
знову караєте, як їх знищували сторіччями,
хвицяєте на помості татарськім,
що чавить князів під вагою свиней...
Перелистує протяг дбайливо малюнки, світлини, дати та прізвища -
енциклопедію злочинів ваших,
яку ви фінально тепер
закріпили печатками: “Невиліковні”, “Не наші”,
“Без прощення”, “Без майбуття” —
і тріскаються та зникають таблички меморіальні,
наповнює повінь свинцем Літераторські сходні,
вирує посеред могил на Ваганьковському, Новодівочому, інших,
змішує гнівно святе з божевільним на величезному просторі -
й регоче над вами князь мира сього,
якому ви так підіграли, генії серед злочинців,
які довели, що геній та злодій сумісні в кацапі -
а регіт той, мов землетрус!
почезають у хмарах маразму
високе і жалюгідне,
самум порепаною землею
жене вдалечінь пе-ре-ко-ти-поле,
схоже на дріт,
обійнявший жмуток агиток, рукописів і партитур...
14.04.2003.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980195
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.04.2023
автор: Валерій Коростов