Незабутня тиша і безмежне море квітів,
Блакить вливається в самісіньке серце,
Сонця промінь ніжно торкається вітей,
І світ у мені більш не розбите люстерце.
Куди ведеш мене стежками ранньої весни?
У просторі здається не залишилось граней,
Любов Твоя навіки з’єднала реальність і сни,
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980118
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.04.2023
автор: Вікторія Воля