Цей дощ надовго він немов війна
Кривавий та жорстокий, жахом ситий
Цей дощ надовго він немов вона
Колюча смерть прокляттям оковита
Котра згубила шлях і свою ціль...
Так просто біль...крізь втомлений приціл
Умілого бійця, що передчасно
Ліг у шеренги бездиханних тіл
В околицях луганської Попасни
А може десь у Бучі?...ген Ірпінь
Лишилась тінь... гуде хижацький рик
Тремтить тавром у темряві холодній
І до кісток проб'є убивці лик
Затягне навіки густа безодня
Не буде прощення ...геть на віки
Ті язики... розхристана мара
Прокляті, кляті, ниці, ядовиті!
Від лютого - нескінчена зима
Так наче смерть в криваво-чорній свиті
Покличе за собою в пекло-ніч
І розпач віч...і недотичність дум
Пекельна біль чорнезна Азовсталі
Гвалтований Херсон в крові Ізюм
І київські роздроблені скрижалі
На тлі руїн.. та тіл вже без душі
Ген спориші...потягнуться у вись
До Бога шепіт й шорох молитовний
Свій відішлють.І ти ж бо помолись
Твоя душа така ж сліпа й гріховна
І винна як й моя у цій війні...
Ми не одні...і буде з нами Бог
Небесне Військо! Вихори природи!
Кріпися мій, народе!Без тривог!
Ми не раби, ми воїни свободи!
І буде Україна, буде все!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980117
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.04.2023
автор: Процак Наталя