Летять за небокрай хмарки́,
Немовби спогадів пір’їнки,
А з ними, і мої думки,
Як долі власної відтінки.
Летять із вітром мрії
З наївності юнацьких снів,
Де вирували так надії
В красу поринути морів.
Де б вільний вітер грав
Смарагдовим припливом,
І пісню відкриттів співав
Під мандрівним вітрилом.
Так мріялось про простір,
Відкритий без кордонів,
Знайти і таємничий острів,
І загадковий світ кантонів.
Дещо вдалось відчути,
Мандруючи по світу.
Красу країв збагнути,
І дивовижність квіту…
Та заздрісна орда
Лиш ґрати будувала,
Що вже й її війна
Всі мрії сплюндрувала.
Тож йти до Перемоги
Проти московії сваволі.
Немає іншої дороги –
Ніж, що веде до волі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979965
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.04.2023
автор: Юрій SH(Шторм)