Сидячи де очерет,
В лісі де струмок мілкий,
Думав я щось наперед
Та вже сон зморив таки.
Постать із струмка встає,
Навпіл чоловік-козел,
Пальців зась, копита є,
Борода на горло все.
З очерету на дудках
Мило цей заграв гібрид,
Щось земне я не чекав,
Упізнав я Пана вид.
Німф, сатирів – тут вже тьма,
Звук живий – юрба німа.
Розбудив мене мій біль,
До людей назад пішов,
Та утік би я звідтіль -
Жити й чути Пана знов.
11.04.2023 Гречка Віталій
To Pan (by Howard Phillips Lovecraft)
Seated in a woodland glen
By a shallow reedy stream
Once I fell a-musing, when
I was lull’d into a dream.
From the brook a shape arose
Half a man and half a goat.
Hoofs it had instead of toes
And a beard adorn’d its throat
On a set of rustic reeds
Sweetly play’d this hybrid man
Naught car’d I for earthly needs,
For I knew that this was Pan
Nymphs & Satyrs gather’d ’round
To enjoy the lively sound.
All to soon I woke in pain
And return’d to haunts of men.
But in rural vales I’d fain
Live and hear Pan’s pipes again.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979921
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.04.2023
автор: Віталій Гречка