Нам з тобою випало зустрітись,
Нам з тобою випала любов.
От скажи, куди тепер подітись?
Як позбутися тугих стальних оков?
Ти все розумієш по-жіночі,
Де і в чому стали неправі,
Але ж очі, очі, твої очі
Досі посміхаються мені.
Чим скажи за душу зачепили?
Як сплели такий міцний канат?
Полюбили так, що загубили,
Вочевидь не вирватись ніяк...
То ж тобі скажу по-чоловічи,
Я щасливий тим, що в мене є:
Ніжні і усміхненуті вічі
І велике серденько твоє.
Не існує відстані, розлуки,
Коли так торкається любов,
Не розчепиш ніжні її руки,
Ще ніхто її не поборов.
От і я боротися не стану,
Хай вона завжди в мені живе.
І коли до старості пристану,
Я збагну, що все у мене є,
І вклонюсь тобі по-неземному,
Задивлюся вічністю в лице,
Ти всміхалась так мені одному
І я пошепки подякую за все.
08.04.2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979866
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.04.2023
автор: Oleksandr Karmyshev