Цитера.

Забери  мене  звідси!  Тебе  я  благаю.
Подаруй  цілий  всесвіт  єдиній  мені.
Я  без  тебе  сама,  я  сама  змерзаю.
Малюю  сніжинки  на  вологім  вікні.

Осінньо-зимовий  нелагідний  вітер
Повіє  печаллю  незатишних  днів.
І  музика  першого  снігу  зіграє
Зорів  холодних  зимовий  вже  спів.

Крізь  вітер  пекучий,  негоду  і  холод
Я  мрію  про  літній  ковток  теплоти,
Про  ніжні  обійми  і  лагідний  дотик,
Про  те,  як  мене  забереш  ти  туди.

Я  знаю,  що  є.  Я  знаю  бувають.
Подаруй  мені  повні  зірок  небеса,
Країну,  де  мрії  над  нами  літають,
Країну,  де  творяться  ще  чудеса.
 
Де  вітер  морський  надуває  вітрила,
А  сонце  яскраве  вкриває  теплом.
Країну  для  двох,  де  розправляться  крила,
Де  моя  рука  із  твоєю  разом.

А  поки  дощить  і  холодно  досить...
Тримаю  листочки  в  замерзлій  руці.
А  вітер  думки  до  небес  десь  підносить
Й  далека  Цитера  лиш  сниться  мені.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=97982
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 16.10.2008
автор: MeriAnne