Між нескінченних галактик
В морозній темноті,
Небесний є маленький клаптик,
Для нашої Матінки-Землі.
Земля-Мати поселилась
В проміннях Сонця й зірок.
В зелені шати обгорнулась
І вбранням з різно квіток.
Жовто-синю вдягла корону,
Земних квітів, сіючі,
З васильків й квітів льону,
Зірками всипана в ночі.
Величава й хлібородна,
Сповна силами життя.
І як мати для всіх рідна,
Все надає без воріття.
А ми беремо дари даремно,
Та й Землю риємо до дна.
І не вклоняємося їй чемно,
Вона ж у нас тільки одна.
Квітень 2023 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979806
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.04.2023
автор: Сокол