ось приходить знов та іржа
обладунками диких чужих держав
що шукають не світла а сатани
налітають хмарами сарани
і куди нам від неї ховати світ
свій малий та великий на злеті літ
щоби й далі жити й життя нести
бо не час родити не до хрестин
але ж бо народжують - дивина
і дають за канонами імена
чи помилує? хто зна ? - сідай та їж
житнє печене варене борщ куліш
не жалій! за поклонами їж іще
виростай мій синок на побоїще
чи побачиш як Сонце сіда в пітьму
в домовині без дна
як і вік тому?
ну а ми ще насіємо жито в піст
під малиновий дзвін в мідний благовіст
100423
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979771
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.04.2023
автор: bloodredthorn