Вже Перемоги день не за горами

Щемить,  болить,  пече,  ятрить...
Накрите  тіло,  ніби  саркофагом,
Душа  холоне,  потім  знов  горить,
Обстріляна  вогнем  летючих  градів.

Сховались  зорі  злякані  углиб,
І  місяць-дідуган  старий  заплакав...
Пора  орати  й  сіяти  нам  хліб,
Земелька  просить  –  це  весни  ознака.

Стоптали,  укатали,  спопелили...
Скривавили,  порвали  душу  на  шматки,
Хотіли  вирвать  серце  в  України,
М@сковії  зловіщії  круки.

Не  знають  вороги,  що  серце  –  вічне,
Як  вічне  сонце  гріє  із  небес,
І  спопелить  катів  вогонь  зустрічний,
У  серці  українців  предків  дух  воскрес.

Літає  він  над  селами  й  містами
І  чавить  ворога,  мов  колорадського  жука,
Вже  Перемоги  день  не  за  горами,
Землі  своєї  не  дамо  й  шматка.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979757
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.04.2023
автор: М_А_Л_Ь_В_А