На вокзалі - люду вдосталь.
Долі ж – не минути.
Краматорськ. Ракетний обстріл.
Жахом люди скуті.
Закривавлені платформи,
Стогони з вагонів.
Це ж яка така потвора
Била по перону?
Хтось у шоці. Без кінцівок.
Крик. І плач дитячий.
Рік пройшов. Та кадри ці він.
Уві сні ще бачить.
Вбитих, зранених – без ліку.
Поруч – перехожий
Мертвому прикрив повіки…
Де Ти, милий Боже?
Рік пройшов… У день скорботи
Молиться дитина.
У руках – вербовий котик:
«Миру Україні!»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979682
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.04.2023
автор: Білоозерянська Чайка