диптих
І
Учорашня билинка під снігом,
Замело її до голови,
А життя ж коротеньке під бігом
Від весни до весни, без провин…
Сім’я зсипались – порослі нОвій
Жити у сподіваннях в житті –
Буде радості теплої повінь
Й повнота у красі почуттів…
Хтось помітить, а хтось не помітить,
Цю нехитру стеблину живу,
Що для тебе розквітла і світить
В днів коротких, святу тятиву…
Тож весна мов новітній початок
Для усіх, хто живе на Землі;
Гімн життю, у любові зачатий,
Кожен рік – на ще вищі щаблі.
ІІ
І душа ця жива, мов билинка,
В світі білім плекає до мрій –
Доля встелить свою лиш стежинку,
Що вбере весь життєвий сувій.
Перший погляд не скаже нічого,
Чому так не інакше збулось –
Миті щастя мережать в тривозі,
Все в житті наче переплелось?
Та проходиш крізь всі перепони,
Через іспити в схронах душі –
Переступиш чи, правди закони,
По шляхах зла й добра, ідучи?
Чи дознаєш, що Бог в твоїм серці,
Та чи Совість* і є твій взірець?
Чистий як кольори у веселці –
Усміхнеться тоді сам Творець.
08.04.2023р.
*Со́вість — етична відповідальність за свою
поведінку перед собою та оточенням.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979613
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.04.2023
автор: Променистий менестрель