Щось втратила, яскравий звично штрих
Дощем розмило й висушило вітром,
І спалах райдуги з пейзажу зник,
Залишивши відбиток непомітний.
Малюю вечір, а по ньому- ніч.
Не бачу, як пробуджуються бруньки ,
З чохлів зимових лізуть навсебіч.
Весни немає на моїх малюнках.
В густу щетину із тоненьких трав,
У золото розквітлого кизилу,
У білих лебедів, у срібний став-
У все налито чорного акрилу.
Між тубами шукаю кольорів,
Знайти б хоч невеликого зі сріблом,
Щоб місяць, як уповні, заяскрів,
А від зірОк і чорне небо зблідло,
ЗасИніло по краю, й потекли б
З його палітри фарби невеселі,
Відкрили сяйво теплої охри,
Де в плетеному з променів фотелі
Гойднеться ранок в залишках жури.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979610
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.04.2023
автор: Lesya Lesya