Небо плаче журливо
весняним дощем,
заліковує рани
криваві землі,
а ворожжя в агонії
рве нов'і і нов'і.
День із ніччю зійшлись
у пекельнім двобої,
поглина темінь
світло моєї землі,
перелякані в гніздах
сидять журавлі.
Сонця промінь
згортається в хмарах,
пустить парость
так хоче весна,
згинь, примаро
війни навісна!
Переборе тебе
неба синь,
промінь сонця
осяє пітьму,
Перемоги знамено
я в руки візьму!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979609
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.04.2023
автор: М_А_Л_Ь_В_А