ПАРОСТОК

Попереду  –  незнаного  жахи,
Позаду  –  пережитого  надриви.
Є  миті  постріл.  Злякані  птахи
Шукають  прихисток  у  неба  вирві.

Реальність  –  суть,  з  якою  сам  на  сам.
В  системі  індукованій  психозом
Страждань  очищення  глибокий  шрам.
Утроба  небуття  лоскоче  розум.

Реальність  –  біль.  Метал  карбує  смерть.
Мортидо  стеле  в  ноги  житнє  поле.
Згрібає  хаос  простір  в  круговерть.
Єдина  міць  над  прірвою  –  то  воля.

Проміж  осколків  часу,  плину  зір
Є  лише  над  собою  перемога.
Людина  –  лантух.  Там  кістки  і  жир,
І  воля  –  паросток  у  велич  Бога.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979585
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.04.2023
автор: Пісаренчиха