О, душа, розпластай свої крила
І прости дивовижний цей світ,
З журавлями, що в небі десь квилять,
Паралельно продовжуй політ.
Ці шляхи, по землі подорожнім,
Не стражденними будь не могли –
Та хоч в літі, хоч в білій пороші
Йти до Світла крізь морок імли…
І хоч десь вдалині, там де овид –
Жеврів вогник заклично весь час,
Ще дійти до небесної мови
І до Віри, щоб Бог тебе спас…
07.04.2023р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979502
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.04.2023
автор: Променистий менестрель