Пора замислитись, панове:
Чому до нас прийшла біда?
Кругом звучить російське слово
В той час, коли іде війна.
Чому на Півдні й на Донбасі
Переповнявся ним ефір?
«Питання мовне не на часі»?
Не актуальне до цих пір?
Чому як стадо те ординське
Зайшло у місто та село,
То зразу ж в школах українських
Навчання «рускою» ввело?
І зразу ж вибори до думи,
І рубль їхній вводять теж,
Все наше піддається глуму -
Знущанням тим не має меж.
Чому сьогодні: центр, Київ,
Собор Софіївський, Дніпро,
А патріарх московський знищив
Все українське, що було?
І верещать заблудлі вівці,
Що їм не вказує «кіріл»,
Що вони справжні українці
Й були такими з давніх пір.
Візьміть і назву поміняйте
Із УПЦ на ПЦУ
Й надалі у Соборі правте -
Та чорт заплутав сатану
І водять біси хороводи ...
За цим усім стоїть москва.
Невже в баранів із народу
Дурманом вбита голова?
Не бачать, що попи московські
В нас просувають «руский мір»,
Щоб з нас зробить рабів холопських,
Перечить щоб ніхто не смів?
Чом не шануєм Україну
Та рідною не розмовляєм,
Плюєм на предків і родину,
Своє коріння забуваєм?
Чекаєм перемогу всі ми,
Щоб мирно далі в світі жить.
Чому ж не хочемо росію
В собі спочатку задушить?
Російською як розмовляти
Й чекати, що мине біда,
То будем довго воювати
І не закінчиться війна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979479
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.04.2023
автор: Ольга Калина