Легенда відома мені
Про те, що проліски могли
Бути першими на землі
Квітами, які проросли
Біля святого порога
За допомогою Бога.
Адам сказав Єві: «Ідем,
Ми залишаєм сад Едем».
А на землі була зима
І вітер, хмари підійма,
Ховав від неба сонця біг.
Земля приймала білий сніг…
Єва сильно замерзала,
Вона плакати почала,
А сніжинки, що летіли,
Її разом пожаліли:
Щоби Єву обігріти –
Обернулися на квіти.
Вони з снігу з’являлися,
Єва їм усміхалася.
І з’явилася надія
В те, що її пробачить Бог,
В те, що здійснюються мрії,
Що щасливі будуть удвох.
Проліски як і раніше
Є ті квіти найніжніші,
Що виконують всі мрії
І є символом надії.
02.04.2023.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979423
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.04.2023
автор: Мирослав Манюк